«Жінки, які шиють в мене сукні, залишаються в моєму житті» – Лідія Яніцька

Дизайнера, стиліста одягу Лідію Яніцьку з Тернополя запрошують на покази мод до Європи, США, Англії. Сайту Про Те вона розповіла про успіх, невдачі і красу жінки.

Скільки себе пам’ятаю, стільки часу малюю ескізи до майбутніх суконь. З дитсадка одягала ляльок. Зі шматків тканини придумувала їм одяг, поєднувала кольори і фактуру. Також добре умію робити петриківський розпис.

Шити навчилася сама. Допоміг журнал «Бурда». Хто хоче шити, за викройками журналу дуже легко впоратися. У 15-17 років уже шила для себе. Тоді в магазинах ще не було такого вибору одягу. Але в радянські часи можна було знайти багато натуральної тканини. Можливо, я тоді не так правильно конструювала одяг, але завжди ходила гарно вбрана.

Кожну колекцію намагаюся робити несхожою на попередню. Може бути і зовсім без вишивки. Усі дуже люблять колекцію з вишивкою. Через те багато думають, що творю лише в цьому напрямку. Насправді працюю і зі шкірою, і з шифоном, і з шовками.

Дизайнер одягу – дуже цікава професія, але непроста. Це важко. Багато молодих дівчат, які збираються поступати, бачать усе красиво. Це елітна професія. Але за нею – велика праця.

Починала з маленького бізнесу. Мала невеличке приміщення. Взяла на роботу дівчину. Ми шили на замовлення. Тоді не було ще слова дизайнер, лише кравчиня. Мені добре вдавалося. Щоразу приходили більше клієнтів. Це стимулювало. Зрозуміла, що можу розвиватися.

Творчій людині для успіху потрібен менеджер. Людина, яка її подасть. Я – поєдную і творчість, і бізнес. Беру участь у показах, подорожую.

Вперше мене помітили кілька років тому після показу чорно-червоної колекції у Львові. Там були присутні модні критики, багато журналістів. Якщо дизайнер хоче розвиватися, треба брати участь у різних акціях. Люди мають бачити, що ти робиш.

Рік тому мене запросили до Лондона на «Fashion day». Побачили мої роботи в соціальних мережах. Для Лондона робила спеціальну колекцію. Якраз ту, яку дуже люблять – ручну вишивку. Англійці  дуже захоплювалися сукнями. Вони консерватори, але вишивку люблять. Дизайнери з інших країн підходили і розпитували. Компліментів було багато. Сама не сподівалася, бо для мене це звичайна річ – робота. Хотіли купувати сукні, але ж вони з колекції – ріст 178 і талія 63 сантиметри. Параметри такі, що не кожній жінці підійде.

У лондонському парку робили фотозйомку. Перехожі зупинялися, фотографували й собі, підходили, питалися.

Улітку побувала з колекцією у Бостоні.  Там теж дуже тепло прийняли. Були в захваті. Цього року їду до Франції. Кожна поїздка дає нові знайомства, контакти, нове бачення.

У Лондоні пропало одне плаття. У нас воно б коштувало 800 доларів. Не знаю, де воно. Може його і забрав хтось. Але я не шкодую. Жартую, що це для того, щоби туди повертатися. Знову маю запрошення до Лондона.

Побувала у лондонському торговому центрі, де вдягаються зірки. Такі речі, як я роблю, там коштують 30-50 тисяч фунтів.

Гроші важливі. Це засіб, щоб творити. Гроші – це теж незалежність. Але до грошей ставлюся не фанатично.

Мене часто питаються про конкуренцію. Не відчуваю конкуренції, тому що розумію, знаю свій стиль. У спину ніхто не дихає, бо все роблю по-іншому. Зрештою, здорова конкуренція – це рух вперед.

Творю і дорогі сукні, і дешеві. З чого не-будь завжди можу зробити щось. Тканина може бути по 100 гривень за метр, але зроблю таку конструкцію під фігуру, що виглядатиме дорого. Була в мене сукня за 3 тисячі гривень. Клієнтка дуже задоволена, її розпитували, думали, що коштує 15 тисяч. Насправді, недорога тканина, але красиво сконструювали, витриманий стиль, вдало поєднали аксесуари.

Коли починала власну справу, було важко фінансово. Мені ніхто не допомагав. Багато хто з моїх родичів дорікали. Коли твої близькі постійно кажуть, що не те робиш, починаєш врешті сумніватися. Не скажу, що в мене була така вже легка дорога. Пережила невдачі. Прибуток міг бути не той. Могла купити тканину не ту, що треба було чи надто дорогу і вже мінуси. Чи магазин відкрила, а він не настільки був прибутковим. Тепер я все швидко прораховую. П’ять-шість разів думала, щоб взагалі все кинути.

Можна піти на роботу, яка щомісяця приноситиме одинакові гроші, і однотонно працювати. Але це залежить від того, які амбіції в людини і як вона хоче розвиватися. Я – амбітна. В хорошому розумінні, тому що люблю свою справу. Подобається творити колекції. Ходити на роботу і півдня чи день бути залежною від того, хто тобі ставить якісь рамки – так не можу.

Коли невдача, той час треба перебути. Зайняти голову чимось іншим. Потім рішення приходить. Щоб пережити невдачу, потрібно про неї трохи не думати. Зробити собі вихідний в голові. Потім повернутися до цього і бачиш ситуацію по-іншому.

Цілеспрямованість потрібна. Якщо кожного разу кидати справу через невдачу, нічого не доб’єшся. Треба працювати і не дивитися на те, що щось не вийшло. Не вийшло, бо щось не так зробила або такі обставини. Але завтра – буде іншим.

Дизайнер має любити людей. Щоб допомагати іншим жінкам ставати кращими, потрібно неревниво до них ставитися. У  мене ніколи не було відчуття суто жіночої конкуренції. Комплекси у всіх є, у мене також, але я впевнена у собі. Реально себе оцінюю.

Жінки, які приходять до мене шити сукні, залишаються у моєму житті. Вони мені довіряють. Ми продовжуємо спілкуватися.

Стиліст – бачить повний образ людини. Від зачіски до взуття. Може порадити, як краще виглядати, як фігуру скоригувати. Відштовхуюся від бюджету людини. Навіть характер враховую. Це бачення – вроджене.

Одна жінка прийшла до мене за порадою. Чоловік забезпечує родину, він має консервативні погляди, що жінка може реалізовуватись тільки вдома. На день народження створила їй стиль. Чоловік як угледів її в тій сукні, в нього відкрилися очі. Він побачив іншу жінку, наскільки вона може бути гарною, елегантною. Вона потім дуже дякувала, приходила на каву, ми довго розмовляли.

Абсолютно кожна жінка може бути гарною. На вулиці часто побачиш втомлених життям жінок. Вони багато несуть на своїх плечах. У нас важко. Фінансова сторона важлива для жінки. Хто б не говорив, що гроші – не важливі. Насправді, важливі. Якщо вони є – пішла в перукарню, пішла до магазину, купила собі білизну  і так далі. Але якщо у вас поганий настрій, від того нічого не зміниться. Помічаю, що часто жінки ходять в сірих, пригнічених тонах.

Якщо одяг не настільки вдалий, але жінка світиться зсередини, тоді не помічаєш, чи вона трендово вдягнута, чи не трендово. Може бути ідеально вдягнута, а в неї якийсь дуже сумний чи суворий вигляд. Не варто жінкам робити надто суворий вигляд. Це їм додає чоловічності. Мужчини це дуже відчувають.

В Америці та Англії жінки дуже просто вдягаються, але вони щасливі, світяться внутрішньо. Усі посміхаються. Це передає настрій іншим. Ланцюгова реакція.

Жінка може бути красивою і з віком. Головне – доглядати за собою. Якщо навіть у 30 років жінка відчуває себе на 60 – це великий мінус. А буває, 40-річна має внутрішню енергію і вона дуже добре виглядає.

Одяг теж впливає на внутрішній стан жінки. Є зворотній зв’язок. Жінка виходить з квартири і знає, що вона класна, все. Вона сяє зсередини. Тому що впевнена в собі. Це кожен може собі дозволити. Навіть при невеликих фінансах.

Часто жінки бояться прийти до стиліста. Так само, як до стоматолога. Є якийсь бар’єр. З практики бачу, що приходять ті, які впевнені в собі, яким вже не надто чогось треба, хіба якоїсь поради. А ті, яким треба, щоб хтось підібрав стиль, не йдуть. Жінка просто буде себе відчувати щасливішою, як знатиме, як правильно вдягнутися. Навіть у тому ж магазині підібрати речі.

Стиль і одяг – це лише відтінок жінки. Складова її особистості.

Наталя ЛАЗУКА

Ваш коментар може бути першим

Залишити відповідь

Ваша імейл адреса не буде оприлюднена


*